У кожного кожної людини свій шлях – іноді він починається з дитячих мрій, а продовжується через випробування, які змінюють людину назавжди. Історія Олега Олеговича Гайнанова – це шлях від музики до фронту, від служби й поранень до нового життя у цивільному світі. Це розповідь про чоловіка, який не зламався перед труднощами, а навчився знаходити нові можливості там, де інші бачили лише втрати. Його досвід – доказ того, що справжня мужність полягає не лише у боротьбі, а й у здатності почати заново, зберігши віру в себе та у майбутнє.
Після закінчення школи Гайнанов Олег вступив в Кіровоградське музичне училище за спеціальністю «музичне мистецтво».
Відразу після щзакінчення навчання вступив на строкову службу та став водієм аеромобільної бригади. Півтора року за кермом військової техніки стали для молодого хлопця справжньою школою водіння: бездоріжжя, нічні марші та відчуття абсолютної відповідальності за людей і техніку. Цей досвід перетворив учорашнього студента на надійну опору для новобранців. Він навчився не лише майстерно керувати автомобілем, а й інтуїтивно відчувати маршрут, завжди доставляючи, незалежно від умов, екіпаж і вантаж у визначене місце. За словами Олега Олеговича, служба в армії дала йому безцінний досвід, а головне – загартувала характер.
Після служби його перше робоче місце було пов’язане з охороною приватного майна. Згодом він працював водієм автотранспортних засобів у черговій зміні ДСНС, а пізніше пройщов сходами – від стрільця у підрозділі МВС до посади старшого інструктора з водіння патрульного відділення.
У 2014 році Олег Олегович був направлений до зони антитерористичної операції, де гідно захищав кордони України та отримав статус учасника бойових дій. Із початком повномасштабного вторгнення понад два роки гідно виконував обов’язки водія-електрика пожежного забезпечення польотів літальних апаратів усіх типів.
Складнощів було чимало, і здоров’я дало збій. Військово-лікарська комісія визнала військовослужбовця непридатним до подальшої служби, у зв’язку з чим він був змушений звільнитися.
Внаслідок проходження військової служби йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що стало серйозним випробуванням, але водночас і новим стартом для пошуку себе у цивільному житті. Попри всі труднощі, він зберіг силу волі та прагнення бути корисним, доводячи, що навіть після втрат можна знайти нові можливості й продовжити шлях гідно.
Разом з сім'єю чоловік почав будувати нове майбутнє – з вірою, що навіть у цивільному житті можна знайти своє місце, свою місію і знову бути корисним.
У липні 2025 року за допомогою у пошуку роботи чоловік звернувся до Кропивницької філії обласного центру зайнятості. Разом із кар’єрним радником він переглянув перелік вакансій, але не знайшов жодної, яка б відповідала його стану здоров’я.
Водночас, фахівчиня запропонувала Олегу ознайомитися з інформаційною брошурою Донецького державного університету внутрішніх справ, де було представлено перелік вакантних посад. Олег вирішив діяти – особисто відвідав навчальний заклад, щоб обговорити перспективи працевлаштування.
І вже на початку жовтня, за направленням служби зайнятості, він успішно працевлаштувався до Донецького державного університету внутрішніх справ на посаду помічника чергового чергової частини відділу організації служби.
За словами Олега Олеговича, йому подобається робота та дружній колектив, який підтримує і допомагає адаптуватися на новому місці.
Ця історія – це свідчення того, що навіть після найтемніших життєвих періодів можна знайти світло, нову мету і новий шлях. Це розповідь про незламність, про силу духу, здатність адаптуватися та не втратити віру в себе. Олег довів, що справжня мужність – це не лише вміння боротися на фронті, а й здатність почати заново, знайти своє місце у мирному житті, бути корисним і знову відчути себе потрібним.