Історія Новомиргорода

Новомиргород має давню, насичену визначними подіями історію. Датою заснування вважається 1740 рік.

Але здобутки сучасної археології стверджують – ця місцевість була заселеною завжди. З часів палеоліту і до теперішнього часу вдале поєднання клімату, рельєфу, достаток водних та харчових ресурсів і, можливо, ще щось - до цих пір не пізнане, зробило низини Висі та Гептурки одним із осередків цивілізацій.

Про заселення території предками сучасної людини говорять знайдені артефакти кам'яної доби. А присутність на берегах Висі трипільців – прямих нащадків аріїв – підтверджено розкопками (стоянки поблизу сіл Андріївки та Лікаревого). Цілком логічно, що і надалі тут селились їх спадкоємці - представники Черняхівської та ямної культури, а потім ранніх слов'ян. Скіфські кургани на навколишніх полях були свідками трагічного занепаду осілих племен внаслідок вторгнення войовничих кочовиків. Проте і завойовників привабила визначеність та обдарованість місцевості, створеної Богом для життя – у тутешніх степах вони розміщували свої стани, ритуальні капища, хоронили небіжчиків.

У часи козацтва південна частина Новомиргорода вперше згадується в письмових джерелах як зимівник Тресяги. Військове поселення на кордоні імперії – таким був початок Новомиргорода, як міста. Склад військових – в основному з Миргородського полку. Звідси назва – Новий Миргород. Етнічне представництво більш ніж широке. Але домінування переселенців з Балкан зумовило утворення багатьох місцевих топонімів та прізвищ.

З 1752-ого стає столицею Нової Сербії, має губернське та єпархіальне значення. Пізніше – це відомий торгівельний центр степової України. В останній чверті ХVІІ століття у ньому розміщувались резиденції торгівельних консулів Неаполя, Риму та Польщі.

Північна сторона міста – Златополь почала заселятись з 1654 року, як містечко купців та ремісників, в основному польського та єврейського походження. У 1686 році, після укладення миру між Росією і Польщею Златополь увійшов до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйполе і став власністю князів Любомирських. У 1792 році, в результаті другого поділу Польщі переходить у владу князя Потьомкіна. Згідно однієї з легенд, Катерина ІІ, проїжджаючи цими краями і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву Злато Поле – Златополь. За іншою – асоціацію з Золотим Полем викликали надзвичайно коштовні підношення місцевих купців князю Потьомкіну.

1803 року Новомиргород і хутори на південь від Висі відійшли до складу Херсонської губернії, а Златополь перебував у складі Київської . Після скасування царським указом військових поселень, у 1859 році Новомиргород став заштатним містом, більшу частину населення якого складали поміщицькі кріпаки.

Протягом Радянської епохи два міста Новомиргород і Златополь співіснували у складі різних адміністративних утворень. Новомиргород належав до Кіровоградської, а Златополь до Черкаської областей.

Два береги Висі - дві долі. Так було до 1959 року коли районні центри Новомиргород і Златополь були об’єднані і утворено Новомиргородський район з центром – місто Новомиргород. У період 70-90-х років ХХ століття Новомиргород славився як шахтарське місто (видобуток бурого вугілля), особливістю якого було розвинуте сільське господарство та харчова переробна промисловість. Це був визначний період історії з точки зору розбудови інфраструктури. Саме тоді місто стає багатоповерховим. Розвиваються основні ознаки цивілізації – водопровід, каналізація, асфальтобетонне покриття. Будувались нові споруди, житло, дороги, об'єкти благоустрою.

Продукцію Новомиргородського консервного заводу можна було зустріти і за полярним колом і в країнах Східної Європи. Завод продовольчих товарів випускав різноманітні продукти – рослинну олію, борошно, крупи. А кукурудзяними паличками місцевого виробництва ласував весь Радянський Союз. Комбікормовий завод, елеватор, Новомиргородська шахта завантажували залізничну станцію «Новомиргород» і вдень і вночі. Діяла мережа заготівельних контор. Біля міста розташовувались землі великого колективного сільськогосподарського господарства.

В історії нашого міста були часи ренесансу, злети і падіння. З сумом ми згадуємо закриття шахти та Новомиргородського зоотехнікуму, піклуємось про стан історичного приміщення Златопольської гімназії - це турбує городян та владу сьогодні. Та ми вчимося на помилках минулого, це робить нас сильнішими, згуртованішими і дає сили йти вперед. Адже ніколи цю землю, людей, що її населяли, не залишав Бог і віра у власні сили.

Багаті надра Новомиргородщини дають надію на початок періоду відродження. Нещодавно розпочався видобуток та переробка титанових пісків фірмою «Велта», перспективні обсяги яких - до 2% світового виробництва. Розливається у ПЕТ- пляшку цілюща вода з Панських гір. Працює консервний завод - вже під брендом «Культурний Гриб». ТОВ «Шаруня» відновило технологію і смакові якості саме тих - «радянських» кукурудзяних паличок. Міська влада опікується розвитком малого підприємництва та працює над залученням інвестицій у стратегічні напрями економіки Новомиргорода. Планується будівництво ще одного елеватора, вантажного терміналу для титанового концентрату.

У місті діють 3 загальноосвітні школи, гімназія, школа мистецтв, центр дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа, три дитячі дошкільні навчальні заклади, районна лікарня, мережа аптек. Працюють бібліотеки для дітей та дорослих.

Розвинута торгівельна мережа - від міського ринку та яток до фірмових магазинів та маркетів, будуються нові об'єкти. Широко представлені заклади громадського харчування - від невеличких кафе до барів з власними традиціями та фірмовою кухнею. На принципах співпраці влада –бізнес відремонтовано стадіон, міська футбольна команда завойовує нагороди у обласних чемпіонатах. Побудовані два сучасних дитячих ігрових майданчика. Центр міста з фонтаном та парковою зоною є улюбленими місцем для прогулянок місцевих мешканців та гостей. В планах влади створити цивілізовані місця відпочинку біля води.

Багатий архітектурний спадок Новомиргорода: Ільїнська церква (1766) – чи не єдиний зразок тетраконхового храму на Правобережній Україні. Златопільська гімназія (1885-1891) – споруда в архітектурі якої переплетені еклектика з елементами українського барокко - один із кращих зразків будівель провінційних навчальних закладів. Лікарня Ганни Дмитрян (1913) – неоруський стиль, один з кращих творів архітектора Паученка, Миколаївська церква (1809) - була зведена у стилі еклектики, форми храму продовжують традиції української культової архітектури. Епоха соціалізму представлена типовими житловими та адміністративними спорудами різних років забудови.

Нарівні з матеріальним вражає людський потенціал Новомиргорода – Златополя. Не хлібом єдиним, а й талантами багата ця земля.

В усі часи з історією Новомиргорода було пов’язані біографії багатьох видатних людей.

Зі стін Златопільської класичної гімназії вийшло сузір’я талантів: письменник, публіцист, громадський і державний діяч В. Вінниченко, лікар – епідеміолог, мікробіолог І.Дудченко, композитор, Б.Лятошинський, доктор технічних наук О.Назаревський, український поет і літературознавець П. Филипович. Працювали у гімназії письменник Г.Грушевський, історик О.Андрієвський, поет – неокласик М.Зеров, етнограф і фольклорист, професор О.Русов.

Златопільське коріння має всесвітньо відома династія підприємців – меценатів Бродських. До нині збереглася споруда збудованої Бродськими єврейської лікарні на 40 місць та Златопільська гімназія.

Цадик Нахман – пророк хасидів – жив з сім'єю у Златополі на протязі 1800 -1802 років, перед переселенням до Умані. На місцевому єврейському цвинтарі похована його дружина.

В Новомиргороді народився майбутній основоположник декабристського руху, начальник штабу повстання на Сенатській площі Є.Оболєнський. Місто тричі відвідував О.Пушкін. У Новомиргородському полку відбував службу відомий російський поет А.Фет.

З краєм пов’язано ім’я автора повного перекладу російською мовою „ Іліади” Гомера, відомого діяча культури М.Гнєдича. У Златополі перебували у засланні О.Тулуб та один з перших марксистів в Україні С.Подолинський. В дитинстві, чумакуючи разом з батьком, ще зовсім юний Тарас Шевченко насичувався неперевершеною естетикою місцевої природи, споглядаючи з пагорбів Златополя на Новомиргород. Згодом, він згадає це у сюжетах своїх творів. А в Златополі нещодавно постав пам'ятник молодому Тарасу – споруджений за кошти всієї громади.

Славу міста продовжили наші земляки, що власним розумом і здібностями досягли значних висот на професійній ниві. : член – кореспондент Академії наук України Сугаков В.Й., династія лікарів – доктор медичних наук Хохол М.І., її син, теж доктор медичних наук Бур'янов А.І. та їх колеги : в свій час ректор Київського медичного інституту, доктор медичних наук Мілько В.І., Харченко В., Піскова – Пирогова, Дудко-Стрельченко, а також доктор технічних наук Бондаренко П.М., кандидат медичних наук Голець А.А., кандидат технічних наук Коляда В.В., Кривошея А.В., кандидат сільгоспнаук Струминська-Губка Ірина Михайлівна та інші.

Їх виховали прекрасні освітяни: Осмоловський К.К., Тайг Г.Ф., Лужняк В.С., Жирний Ф.А., подружжя Баландін В.С. та Баландіна В.К., Кличко Г.Ф., Корінний І.Т. та інші.

Представник відомої родини Лєвшиних – Лєвшин М.М. очолює сьогодні підрозділ Академії наук України.


Влітку Новомиргород потопає у зелені – така природа лісостепової оази, де вдало поєднуються ландшафт прибережних схилів з широкими низинами Висі та Гептурки. Мальовничі куточки та краєвиди, наявність запасів артезіанських вод, велика пропозиція продуктів домашнього виробництва – тут добре відпочивати від метушні мегаполісів. Водночас всі принади міського життя поруч – маркети, салони послуг, кафе –бари, громадський транспорт, багатоповерховий житловий фонд, сучасні ігрові майданчики та стадіон.

З патріархального середовища українського села ви потрапляєте до урбаністичної культури міста всього за декілька хвилин пішки. А за двадцять хвилин - відвідаєте місцеві «Мінеральні води» - екологічний заказник «Панські Гори» з джерелом цілющої питної води, що вже став традиційним місцем паломництва більшості городян та гостей.

Все це робить Новомиргород неповторним. А працелюбність, колективізм та гостинність місцевих мешканців – гарантія того, що у міста є майбутнє.

Новомиргородці люблять своє місто, пишаються його історією, відроджують славні традиції. Вони твердо вірять в те, що Новомиргород і надалі достойно здійснюватиме свою історичну місію – бути осередком цивілізації та народжувати таланти.

keyboard_arrow_upkeyboard_arrow_down